Оксана Ващук, дієтолог: ” Сік і булочка!Сік і булочка – це те, що я бачу мало не щодня у парку, гуляючи з Марком.Сік і булочка – це ж так зручно на вулиці, особливо влітку, коли прогулянки стають довшими.Сік, булочка, морозиво, кексик, печиво для дитини… Знаєте, що їх всіх об’єднує? Величезна доза цукру!Цукру, з яким не справляється дитяча підшлункова залоза. Цукру, який робить вашу дитину неспокійною, дратівливою і капризною (раптом хто не знав – це часто не характер такий). А ви знаєте, що сік і булочка теж змінюються з віком дитини? Вони перетворюються на пепсі та чіпси, неконтрольовані перекуси солодощами і порушення обміну речовин.Причиною стає звичка! Звичка мозку отримувати швидкі вуглеводи… і вже не важливо в якому вигляді .Здоров’я та правильні харчові звички закладаються з дитинства. І час, щоб підготувати дитині корисний перекус такий же важливий, як сон чи прогулянка. Не нехтуйте ним! “
Ольга Іванець: – Таких дітей мені дуже шкода. Але ж як пояснити батькам, що вони будують власній дитині важку долю? Зараз ми живемо в суспільстві, де більшість не поважає науковців, лікарів, учителів. Тут поважають лише того, у кого дуже багато грошей, навіть якщо це абсолютно неосвічена аморальна людина.
Ксенія Кірик: – А як бути батькам, котрі взагалі нічого в свою дитину запхати не можуть? Ти і радий би організувати ій здорове харчування, але вона лише язика показуес. Старша як мала десь роки з півтора, то я було ввечері хоч ту булочку брала щоб хоч щось за день в неі запхати, і іздила з нею по вулиці щоб трохи погризла на свіжому повітрі. За всіма обстеженнями дитини абсолютно здорова, іі тато в дитинстві також отак нічого не ів і здоровий дотепер. Часом вже відчай через оте харчування і нічого вдіяти не можеш, і якби мені ота пані, що на фото, щось почала говорити я б щонайменше іі послала куди найдалі. Я не одна така, знаю багато батьків для яких нагодувати дитину е проблемою, так що нехай вона своіх дітей пильнуе і не капае туди, де й так пече
Ольга Іванець: – Ви не можете запхати у свою дитину протягом дня збалансовані смачні харчі, тому пхаєте ввечері булочку. Зрозуміло, Дякую за коментар, що підтверджує мою позицію.
Ксенія Кірик: – Ви мене так і не зрозуміли. Дитина просто відмовляється від їжі і все, і нічого не допомагає, замолодшоб з кружечкою по вулиці бігаю. Той, хто не зіштовхнувсяз проблемою поганого їдіння ніколи не зрозуміє, іншим же цього не бажаю, але таких багато, і тут аж ніяк нема вини батьків. Чоловік в дитинстві взагал міг весь день не їсти не дивлячись на всі вмовляння і погрози, а ввечері казав я вже завтра поїм, його мама також намучилася з ним, і я зі своїми мучуся, я отаким, як ота пані на фото, що вважають себе вумними, мабуть треба побажати з тим зіштовхнутися, та і взагалі побажати всім і більше отаких постів в фб не буде. тут, на бф є група ” Я мама.Спілкування для матусь”, як матимете час можете зайти і почитати скільки мам з цією проблемою зі штовхнулись, просять порад, але їм ніякі фахівці допомогти не можуть. Тільки потім дитина переростає і в неї принаймні з’являються улюблені справи і ця проблема сама по собі помалу вирішується. Це перевірено життєвим досвідом неодноразово. як кажуть, не треба судити когось, не пройшовши його шлях в його чоботах і доречі смаколиків мої діти ніяких не бачать особливо, тільки домашня їжа, власне те, що і є правильним харчуванням, ніхто ніколи їх нічим не балував, тільки те, що виросло на городі і в хліву, випічка вся також домашня, в тому числ і та ж булочка і хліб ми зі старшою купу лікарів об’їздили, і в біоенергетика були, то всі тільки руками розводять і кажуть що переросте, таких дітей багато і вони вс переростають, але атьки мучаться Ви навіть не уявляєте що відчвають батьки, котрі просто не можуть нагодувати свою дитину, і є чим і не можуть і все, не їсть хоч що не роби
Ольга Іванець: – Ви багато написали, я все уважно прочитала. Я вам співчуваю. Я була саме такою дитиною, яку ви описуєте, – відмовлялася від їжі в ранньому дитинстві та в початковій школі. Мені 59, мої батьки лікарі. Ми разом багато розмовляли, щоб зрозуміти причини такої моєї поведінки в дитинстві. Зрозуміли.
Ксенія Кірик: – а ще до теми цукру, на 300 гр. рідини даю 4 ст/л цукру, це на виході десь 12-ть булочок, то скільки ж там в кожній опиняється, деж той страшний цукор?
Ольга Іванець: – Оксана Вашук – дієтолог. Ви вище написали, що послали її кудиподалі. Тож немає про що говорити.
Ксенія Кірик: – я їх розумію чудово, і сама двох отаких маю, молодша ще пів біди, а старша взагалі катастрофа, лише ось на 5-му році трохи починає їсти. Просто серед отих мам, в парку з булочкою і соком, я більш нж впевнена що отаких я к я багато, так, є ті, хто не заморочуються і беруть в супермаркеті дитні все, що та забажає, але то вже інше. значить вона особисто не зіштовхувалася з такими проблемами, і так, якби вона підійшла і почала вчити мене що дати дитині, я би її дйсно послала, бо я сама то все добре знаю, але нічого не можу вдіяти, часом просто руки опускаються, а хтось тебе ще вчити береться
Ольга Іванець: – Я маю, що вам сказати й що конкретно порадити, але не можу того зробити в принципі, бо ви мені чітко і наполегливо вже пару разів пояснили, що на мене чекає, якщо я почну вас чогось вчити: “Якби вона підійшла і почала вчити мене що дати дитині, я би її дійсно послала, бо я сама то все добре знаю, але нічого не можу вдіяти, часом просто руки опускаються, а хтось тебе ще вчити береться”. Тому можу вам сказати лише одне: закон природного відбору Чарльза Дарвіна непорушний.
Ксенія Кірик: – я вже була в купи фахівців, і вони теж багато чого казали й радили, але воно не діє, і перечитала і вже силу силенну літератури – все до одного місця, зараз на 5-му році проблема вирішується сама собою, дитина їсть, але згадуючи 2-3-й рік волосся дибки, а радити легко тому, хто того не пройшов
Ольга Іванець: – Мовчу. Хоча і на цей ваш коментар маю що відповісти.
Ксенія Кірик: – я цю тему постйно обговорюю з мамами, котрі зіштовхнулися з тим самим, але не з ншими повірте, це дйсно проблема для батьків
Ольга Іванець: – Ой, як чешеться язик вас повчити – спрацьовує рефлекс людини професій, що допомагають. Співчуваю колегам, що взялися вас рятувати.
Ксенія Кірик: – Ви просто того не пройшли особисто, інакше розмова була б зовсім іншою
Ольга Іванець: – На цей маніпулятивний гачок я також не ловлюся.
Ксенія Кірик: – та то вже таке дореч щодо лікарів то вони мені взагалі забороняли виношувати і народжувати і я їх послала в прямому сенсі, маю двох чудових донечок і сама жива здорова так що лікар лікарю не рівня їх так само не варта гребсти в купу як і батьків
Ольга Іванець: – Дякую, ще раз дякую за ваші коментарі. Я навіть не могла сподіватися, що знайдеться людина яка так яскраво на предметному рівні проілюструє і підтвердить правдивість мого висновку щодо ставлення населення сучасної України до лікарів, науковців, учителів.
Ксенія Кірик: – а де Ви прочитали про науковців і вчителів? І до лікарів я ставлюся з повагою, нашу районну лікарню всім раджу, і педіатр і терапевт у на чудові, і зараз, в умовах ковіду, лікарям велика шана і подяка, але от такі індивідууми мен в житті трапились, а якась могла б і послухатися і вбити свою дитину, але їм що до того. Я Вам просто намагаюся довести що не все однозначно не треба, не розібравшись, когось судити можна теж тоді було про лікарів і пост написати і розголосу надати але я цього не робила, навіщо всіх плямити. доречі я сама вчитель
Ольга Іванець: – Додатково дякую за яскраві конкретні приклади, що ілюструють брак логіки і критичного мислення.
Ксенія Кірик: – Пані Ольго, я Вас не ображала, у Вас одразу йдуть зверхні наїзди, так було з паном Арсеном Піщиною, з Інною Комбаровою, Ви тоді на них налетли не розібравшись, тепер ось особисто зі мною. Не робить Вам честі отак зверхньо ставитися до людей не знаючи їх, це щонайменше негарно. І неварта комусь нав’язувати свою думку, вона не є 100% вірною, як власне і чиясь інша, і якщо хтось Вам щось говорить виходячи з власного досвіду, то це принаймні варта взяти до уваги.
Ольга Іванець: – Тепер ви заповзялися повчати мене щодо стилю мого спілкування, обвинувачувати мене у нав’язуванні своєї думки, у нерозбірливості в людях, у хибності моїх думок. Це не що інше, як проєктування власних якостей на співрозмовника. Дякую вам за цей бонус – приклад психологічної проєкції. У мене сьогодні щедрі врожаї на ниві особливостей комунікацій.
Ксенія Кірик: – Та не збираюся я Вас нічому вчити , кожен живе як знає, я взагалі ніколи нікого не вчу і не вказую що робити. Я з особистого досвіду написала щодо дитячого їдення, а замість дискусії вийшло щось отаке. я тоді перед паном Арсеном за Вас вибачалася, бо було не зручно перед ним, але бачу що робила це даремно
Ольга Іванець: – Дякую за конкретний приклад прояву мазохізму.
Ксенія Кірик: – А я нажаль бачу звичайний приклад невихованості і зверхньості, не хотіла писати прямо, але довелося, що вже е. Як кажуть, треба бути простішим і люди др тебе потягнуться
Ольга Іванець: – Я роблю все можливо, щоб прості люди трималися від мене якомога далі. Але вони з усіх сил намагаються підлізти до мене впритул і дружити, дідько, дружити! – попри те, що вважають мене за “приклад невихованості і зверхньості”. Так, мене виховували не так, як вас. То не дружіть зі мною, йдіть дружити зі своїми.
Ксенія Кірик: – Мене батьки виховували щоб людей не ділити, всі люди – просто люди не більше І життя це щодня доводить І я нколи не стану сперечатися з людиною, котра ділиться власним досвідом, а я цього особисто не проходила. Робити висновки з теоретичного всеодно що вчитися плавати по книжках – на ділі воно не працює, перевірено
Ольга Іванець: – Пишіть, будь ласка, власні рефлексії на власній сторінці. Набридло.
Ксенія Кірик: – І доречі в друзі Вас добавляють тільки заради того щоби прочитати якийсь прогноз, в теперйшнй ситуації в країні це єдине чим себе можна розрадити, а аж ніяк не для того щоб дружити, Ви це маєте розуміти, добавляють не Вас, а ваші прогнози Значить закрийте сторінку для коментарів, а так це вільна платформа От бачите, Ви за будь яку дурню готові посваритися, аби лиш не погодитися що Ви не праві
Ольга Іванець: – Ви абсолютно аморальна персона.
Ксенія Кірик: – Ну це заперечить будь хто, хто мене знає особисто А Ви без образ таки не можете. Пані Ольго, якщо ви не готові до діалогу, то не треба писати пости, або ж закрийте коментарі. А агресивно реагувати на іншу позицію є принаймні бузглуздим, Ви ж не маленька дитина
Ольга Іванець: – Скажіть відверто: у вас є довідки про те, що ви є інвалідом за діагнозом шизофренія?
Коментарів немає