Дідусь Петро Безпалько (батько мого тата, у мене вдома його фото немає) у війні 1939-1945 участі не брав, бо був шахтарем і на той момент вже був інвалідом – важко травмувався в шахті. Німецьку окупацію родина мого тата пережила в Україні в селі під Жовтими Водами. На фото – два інших моїх діда, обидва офіцери Червоної Армії: Олексій Захаров і Микола Бурмак. Олексій Захаров пропав без вісті у 1944 році. На початок війни моїй матусі було кілька місяців, а її братику три рочки. Коли почалися військові операції Червоної Армії, дідусь Олексій сказав моїй бабусі: “Ліда, якщо пропаду, не шукай і не чекай, виходь заміж”. У 1944 бабуся вийшла заміж за мого діда Миколу Бурмака, в дім якого я потрапила після народження. Лише дорослою я дізналася, що дід мені по крові не рідний. Я не могла повірити, бо він був моїм найкращим другом, самим надійним, самим рідним. 9 травня дід Коля вдягав свій парадний мундир з медалями і великою червоною зіркою, і ми з ним йшли на площу, бо дід мав трохи постояти на трибуні. Всі на нього дивилися, віталися. Але то було недовго. Якомога швидше ми намагалися піти. Десь у діда в руках з’являлися квіти: тюльпани, бузок. Ми йшли до казарм, де стояв пам’ятник солдату із вічним вогнем. Дід мовчки клав букета і ми йшли в ковалівський парк, де я гойдалася на гойдалках. Потім поверталися додому. Там святковий обід, квітнуть яблуні у дворі. Гарно вбрані сусіди, у всіх піднесений настрій. Вся родина збиралася за столом: бабуся, мої мама з татом, дядько Владислав в парадній офіцерській формі, його чарівна дружина Ідилія, мої рідна та двоюрідна сестри. Я любила той момент, коли дід раптом затягував довоєнний романс. У нього був розкішний голос. Але він ніколи не міг доспівати до кінця – плакав. Всі конфузилися. Одного разу, мені було років 13, я попросила діда розповісти, як він був у бою. Дід, завжди розслаблений, добрий, щирий і іронічний, став раптом якийсь дуже виструнчений і холодний. І мені здалося, що промовив із гордістю: “Я ніколи не був на війні, я не воював”. Я зрозуміла, що мені не слід запитувати про це. У відставку дід пішов у чині підполковника танкових військ. Під час війни дід працював у танковому військовому училищі.
Коментарів немає