26 серпня 2015
Про що мріють в Кіровограді
Читаю в коментах до теми перейменування Кіровограда, пише молода людина чоловічої статі, притомна на вигляд: “Люди хочуть майбутнього, чудового, світлого і безпечного, де можна нічого не робити”. Ну, от що у цій людини в голові? Вона мріє нічого не робити. Як це – нічого не робити? Все, що в людини є, створено конкретними практичними зусиллями. Все це хтось зробив: іжа, дах над головою, одяг. Навіть тіло власне, щоб було здоровим та красивим, потребує від тебе важкої повсякденної праці. Та зуби почистити двічі на день – це теж праця, до речі, рутинна й нудна.
От у нас на лавці під будинком сидить стара хвора бідно одягнена людина з катарактовими очима і цілими днями нічого не робить – це видно, що вона нічого не робить, крім примітивних рухів на рівні пожрав-посрав. Я пам’ятаю її 15 років тому, вона тоді теж нічого не робила. Колись вона була молодою й ходила на роботу, де теж нічого насправді не робила, а просто отримувала зарплатню. Якщо люди хочуть такого майбутнього, вважаючи його чудовим та світлим, то я – не люди і нічого спільного з такими людьми мати не хочу.
Коментарів немає