“Егої́зм (від лат. ego — я) — ціннісна орієнтація суб’єкта, що характеризується переважанням в його життєдіяльності самокорисливих особистих інтересів і потреб. Згідно з егоїзмом, задоволення людиною особистого інтересу розглядається як вище благо. Проявам егоїзму властиво відношення суб’єкта до іншої людини як до об’єкта й засобу досягнення самокорисливої мети”.
Ми всі дійсно ставимося одне до одного або як до об’єкта мети: “Ти мені потрібен заради мого щастя як чоловік, для шлюбу”, “Ти мені потрібен заради мого щастя як партнер, для бізнесу”, “Ти мені потрібен заради мого щастя як однодумець, для дружби”. Або як до засобу досягнення мети: “Піди, будь ласочка, до крамниці і купи мені ті чоботи, про які я мрію, бо такі класні крамниці є лише у твоєму місті, у моєму – крамниці суто для жлобів”, “Потренуй мене, будь ласка, бо без тебе я роблю забагато помилок, коли присідаю зі штангою”, “Відвези мене, будь ласка, по справах, бо трамвай не ходить, а на таксі мені гроші шкода”. Питання лише в тому, щоб інша людина не відчувала, що я свій егоїзм ставлю вище за її власний. То добре, коли вона просто розвернеться та піде від мене назавжди. А може ж ще й пику натовкти на прощання.
Я людина у спілкуванні важка, бо вкрай егоїстична. Дружити зі мною вдається лише таким точно вкрай егоїстичним людям. От наприклад, чого я за символічні кошти годину вислуховую “душевні страждання” та витрачаю енергію на надання практичних порад? Бо досвід показав: ця людина буквально завтра компенсує мені витрачений час і сили, можна не контролювати і не хвилюватися. І точно: Нова Пошта – черговий сюрприз. Там такі подарунки, що за гроші не купиш.
Якщо ви не любите егоїстів, це значить одне: вам ніколи в житті не траплялися розумні егоїсти. Порада: ретельніше обирайте коло спілкування.
Коментарів немає