Чи потрібно хвалити?

Незнайомі люди просяться додати їх до друзів у Фейсбуці. Завжди йду дивитися сторінку: хто це такий? Читаю кілька дописів. Ось так натрапила сьогодні на ось такий допис: “Людина, що заслуговує на схвалення, зазвичай його не потребує, а людина, якій воно потрібно, найчастіше на нього не заслуговує. То, можливо, у дев’яти випадках з десяти від висловлення свого схвалення краще просто утриматися?”

Психологи кажуть, що наша самооцінка складається на 60% з того, що нам про нас кажуть інші люди. На 30% із того, що нам про нас казали батьки в дитинстві і кажуть тепер. І лише на 10% із того, що ми самі про себе думаємо. Це значить, що я можу бути яким завгодно крутим унікальним фахівцем у своїй галузі, прекрасною людиною з високими моральними якостями, але якщо мене не люблять і не поважають батьки (таке буває – життя несправедливе), якщо ж до того ж мене не хвалять люди, що користуються плодами моєї майстерності та моєю увагою і добротою, то моя самооцінка буде дуже непевною – я постійно матиму сумніви щодо того, чи дійсно я варта поваги та любові, навіть якщо я переконана, що я хороша людина і дуже класний фахівець. Це так сумно, коли люди користуються високоякісним продуктом, що ти виробляєш, користуються твоїми порадами, підтримкою, увагою, душевним теплом і при цьому жодним чином не висловлюють схвалення ні тобі в цілому, ні твоїм конкретним вчинкам, ні твоїм окремим якостям. Чому вони так роблять? Я не думаю, що саме через те, що вони вважають, що ти така крутецька самодостатня людина, що не потребуєш схвалення від будь-кого. Я думаю, що вони так роблять не тому, що взагалі думають про тебе – вони думають лише про себе, про свій комфорт і безпеку: це їхня лінь, їхні комплекси, їхня невдячність, їхня психологічна нерозвиненість, їхня нездатність до рефлексій, їхня варварська життєва позиція змушує їх брати все, що ти можеш дати, мовчки, без жодного маркеру схвалення. Не треба собі брехати: “Людина, що заслуговує на схвалення, зазвичай його не потребує”. Кожна людина потребує схвалення, кожна без винятку. Бо люди – соціальні творіння. Для будь-якої людини схвалення необхідне, бо будь-яка людина на глибинному рівні прагне бути корисною для громади. І коли ви не висловлюєте схвалення тим, з ким маєте справу, ви завдаєте шкоди не лише цій конкретній людині, а і громаді в цілому. А те, що недобре для громади, недобре й для вас. Вам незатишно в Україні? Навколо злі похмурі люди, що почуваються бідними й нікому не потрібними? Нічого надзвичайного: це просто наслідок того, що ви не хочете висловлювати схвалення тому, хто на нього заслуговує.