У “Грі престолів” той момент, коли Сноу на першому тренуванні у Чорному Замку трощить переможно своїх супротивників, таких само новобранців, як і сам. А сер Алістер Торн робить йому саркастичне зауваження. Мовляв, тобі, байстрюкові короля, легко перемагати у цій сутичці. Каже йому: “Бо ти все життя лише тим і займався, що тренувався битися не мечах. Подивися, хто твої супротивники: хлопці, що ніколи не тримали у руках жодної зброї, селюки, невігласи, голота”. Сноу отетерів,мовляв, а що ж маю робити? А Торн йому: “Навчити їх тому, що вмієш сам”.
Це я до чого. Часто на обох моїх сторінках Фісбуку хтось намагається затягти мене своїми коментарями до словесної суперечки. У мене завжди в ту мить є шалена спокуса прийняти виклик. Та мій власний кодекс честі того не дозволяє. Люди, я з дитинства нічим іншим не займаюся, крім тренувати свій мозок битися на словесній арені. Я весь свій час присвячую читанню, писанню, ментальному аналізу, перевірці фактів, пошукам маркерів модальностей архетипів, прогнозуванню. Кілька годин на день я присвячую прогулянкам на свіжому повітрі та тяганню заліза в спортзалі – це для того, щоб мій мозок краще працював. А ще заради того я жеру таке, що звичайна людина жерти не може з багатьох причин. Я вже не кажу, що моя вища та спеціальні освіти – це знання у галузі лінгвістики, мистецтва спілкування, Вищих Архетипів, групової роботи.
Битися на вербальних мечах? О, то для мене рідкісна велика насолода! Але, за кодексом честі, мій супротивник має бути так само підготовлений, як я. Хочете викликати мене? Давайте я спочатку вас навчу.
Коментарів немає