Не варто робити для людей щось безкорисне у сподіванні на те, що ти допоможеш їм вилізти з їхньої ями – і вони будуть вдячні, щось для тебе зроблять. (Якщо вже робити, то без усіляких подібних сподівань – просто наче даєш грошей невідомому тобі жебракові, якого ти більше ніколи в житті не побачиш). Облагодіяний тобою робитиме для тебе щось лише у тому випадку, якщо ти ось тут і зараз на цьому наполягатимеш. (Я не кажу про людей високого рівня еволюційного розвитку особистості. Я про більшість сапієнсів, про пересічних). Наприклад, змусиш заплатити гонорар або в якійсь інший спосіб компенсувати твій час і компетентну участь у його житті. Бо як плине час, така людина просто забуде про тебе, абсолютно. Не у всіх гарна пам’ять, не всі ведуть щоденник власних рефлексій. “Коли відмовляє пам’ять, замовкає й сумління”. Навіть не через злий намір пересічні сапієнси чинять негідно – просто не пам’ятають нічого.
Забудьте про благодійність. Забудьте у прямому сенсі слова: або ніколи не згадуйте того власного вчинку, що вважаєте благодійним. Або взагалі ніколи не займайтеся благодійністю, якщо не переконані, що невдячність і забуття не розіб’ють вам серце.
І запам’ятайте одну тонку річ: благодійність – це коли ти не відриваєш від себе чогось вкрай важливого для твого життя, а коли віддаєш те, відсутність чого ти просто не помітиш, настільки воно в твоєму житті незначне. Наприклад, коли у тебе напружений робочий графік, де кожна дія розписана чітко по хвилинах, а тобі телефонує твій друг із проханням вирішити для нього задачу виходу із маргінальної ситуації, то маєш зупинитися і прийняти рішення: або ти зараз зробиш для нього це в якості самопожертви, і якщо він прийме від тебе цю жертву, ти ризикуєш назавжди втратити друга (бо хронічні катастрофи друга, якого весь час потрібно рятувати ціною власних інтересів, перетворюють дружбу на тягар, і рано чи пізно стосунки будуть розірвані). Або ти відмовишся його рятувати, порадивши звернутися до психо-терапевта. Або погодишся вирішити його задачу в обмін на його гроші або конкретну практичну послугу. В такій ситуації ви маєте взяти на себе відповідальність за власний вибір. І якщо ви регулярно рятуєте всіх навколо ціною власних інтересів, власного здоров’я, власної особистості, це означає не що інше як те, що ви не вважаєте себе важливою людиною. Це означає, що ви себе надто низько цінуєте. І якщо з вами ще не сталася особиста глибока психологічна катастрофа, що поставить вас на межі життя та смерті, то не сумнівайтеся: вона обов’язково чекає на вас попереду.
Якщо ви народилися людиною, у вас не має вибору у тому, як ставитися до себе: лише як до людини.
Коментарів немає