Elena Shevchenko: – Невже ми так завинилися перед Всесвітом, що він нас так випробовує?
Астрологиня Ольга Іванець: – Коли мені було 23, у мене була життєва позиція “Той, хто дотерпить до кінця, спасеться”: я вірила, що мене Щось/Хтось випробовує, чи здатна я на щось величне, і я мала довести Йому, що здатна. Але у 33, коли фізичний біль був такий, що вже несила була терпіти, прочитавши 40 разів Отче Наш, я вигукнула в небо: “Пішов Ти в сраку, я більше не терпітиму!” То було в ніч із 19 на 20 грудня – і з тих пір моє життя стало абсолютно іншим: виявилося, що Йому не було потрібно моє терпіння, а була потрібною саме моя нетерпимість до всього паскудного.
Elena Shevchenko: – Дякую, пані Олю! Нетерпимість аж зашкалює впродовж 6 років. І тут виникає питання : як не зануритися в нетерпимість-неприйняття. Бо раніше “здригалася” від шапкокрада і ПР, а зараз їх вже 73%.
Астрологиня Ольга Іванець: – Олено, за шапкордада їх було стільки ж, як от зараз. І коли обирали між Кравчуком і Чорноволом, то те саме було. Ми серед них живемо від народження, це наше природне середовище. Я сприймаю це як умови задачі: немає сенсу нарікати на умови і намагатися їх змінити – треба вирішувати задачу, а не боротися з умовами. Спокійненько робити свою справу, бо історичний процес ніхто не може зупинити. А він такий, що із 1891 (точна кон’юнкція Нептун/Плутон) відбувається руйнація Рос імперії, і вона неминуче припинить існування. Наша задача – сприяти процесові.
На виклики випробування можна реагувати лише двома способами в залежності від позиції: позиція людини, що активно впливає на світ; або позиція людини, що пасивно сприймає вплив світу на себе.
Цей допис не про те, що пасивна життєва позиція гірша за активну чи навпаки. Він про те, що пошуки життєвої позиції супроводжуються важким емпіричним досвідом.
Коментарів немає