Про вдячність

Я думаю, що вдячність – властивість, притаманна лише високо розвиненим особистостям.

Вдячність – це маркер, який говорить про людину правду краще, за інші маркери.

Я думаю, що те, що ми робимо для інших, проявляє їхню сутність: добра людина стає ще добрішою, а зла – лютішою.
Я помітила це, працюючи з людьми.

Одні поводяться шляхетно, не змінюють свою ввічливу поведінку, залишаються добрими, коли отримують увагу, схвалення, підтримку, подарунки, нові можливості. А інші – просто шаленіють від можливості отримувати щось незаслужене і починають просто вимагати ще і ще. Як Старуха у казці про Золоту Рибку.

Я дуже не люблю “ставити на місце”. Мені завжди так прикро, соромно за людину. Деякі ще й запитують при цьому: “Я тебе розчарувало?” Та ні, навпаки: ти підтвердило мої знання про сапієнсів як про найжорстокіших хижаків та паскудників Землі. І коли я бачу найвищий прояв людської шляхетності – щиру вдячність, я так хвилююся! Аж сльози на очі. Такі люди підтверджують моє знання про сапієнсів як про прекрасне створіння Природи.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
*

Коментарів немає