Простий нарід і маски

Спостерігаю за простим народом і масками. Йде по вулиці, нікого навколо немає, лише я метрів за 50 на горизонті. Воно гуляє. В масці. Стою біля дверей до крамниці. Поруч на відстані 1,5 метри ще кілька людей. В масках. Вони ці маски опускають до підборіддя, щоб щось мені сказати. Потім натягують знову. Чухають обличчя. Видно, що сприймають маску як якийсь ритуальний атрибут. Ну, типу хрестика на шиї або будь-якого амулета. Вчора ввечері йду в центрі біля поштамту. Назустріч двоє в масках. Я маску не ношу, бо не маю кашлю. Один з двох в масках побачив мене. Він обурений. Стягнув маску, щоб голосно на матюкатися кудись в повітря, потім знов натягнув. Наматюкатися на мене прямо не наважився, бо простий нарід – він такий, обережний, побоюється відверто нападати, бо хто його знає, що прилетить у відповідь.