Особливості життя інфантильних людей

Інфантильні люди – це такі люди, що нездатні самостійно забезпечити себе всім необхідним для життя. Щоб виживати, їм потрібно бути під опікою когось, хто про них турбується: годує, захищає, втішає, підтримує, вдягає; розказує, що і як робити; контролює.

Зазвичай інфантильні люди невдоволені тим, хто ними опікується. Частіше за все вони невдоволені своїми батьками. Позиція: “Вони не мої батьки”. На запитання: “А чиї вони батьки? Хто твої батьки?” – відповідає: “Вони мене просто народили”. Але ж це і називається “батьки”.

Інфантильна людина у всіх власних негараздах обвинувачує інших. У неї викривлене уявлення про себе – ніколи не адекватне. Самооцінка різко стрибає з позиції “Я – геній” на позицію “Я ні на що не здатне”. Така людина мріє знайти собі інших батьків, “справжніх”. Біда такої людини в тому, що вона неосвічена, навіть коли має диплома про освіту. Якби ж така людина могла навчатися та мислити! В історії людства безліч прикладів життя таких от дуреп і дурнів. Але фішка в тому, що такі дурепи й дурники не залишають в історії жодного сліду: ніколи нічого не створюють, гинуть безслідно. Про них залишається згадка лише на тлі описання життя видатних персон. Десь там промайнуло нещасне, що втекло від батьків у пошуках щастя, та десь і згинуло.

Інфантильні люди дуже хочуть слави, а підстав її отримати не мають. Вони жадають влади над людьми і величезних грошей. Вони відчайдушно графоманять, малюють, бриньчать, співають, фотографують. І не слухають оцінки своєї творчості з боку компетентних фахівців. Вони спілкуються суто з такими точно інфантилами і вихваляють нікчемні витвори одне одного. Вони зневажають своїх батьків, бо батьки їх критикують. Натомість їм дуже приємна думка якогось невігласа, бо він заохочує і “надихає”. От на такі почуття сутенери і ловлять інфантильних: “Батьки тебе не цінують, а я зроблю з тебе зірку”.

Батькам інфантильної людини важко позаздрити. Вони вклали гроші в освіту свого чада – чадо не працює не те щоб за фахом, а не працює взагалі. У чада до батьків лише претензії: “Я вас не просило мене народжувати”, “Ви мене погано виховували”, “Ви нічого не досягли в житті. От батьки (ім’ярек) досягли, а ви ні”, “Ви нерозвинені та відсталі”, “У вас давно немає сексу”, “Ви не знаєте, що таке любов” і таке інше. Інфантил може сказати батькам таке: “От вийду заміж – і будуть у мене справжні тато й мама, справжні бабусі й дідусі”. Інфантильна людина не здатна оцінити того, що отримує від батьків. Вона невдячна.

Інфантильна людина нездатна жити самостійно. Вибір у неї один: або жити з батьками і молитися, щоб вони жили якомога довше. Або жити під владою будь-кого іншого, хто скаже: “Я тебе люблю. Я тебе розумію. Ти класне. Тобі ні про що не варто турбуватися – я за тебе про все потурбуюся”. Є в історії приклад інфантильної жінки та чоловіка, для яких власний батько став сутенером, – діти Томаса Болейна. Але історичні приклади – то не для інфантилів: історією вони не цікавляться, книжок не читають, а історичні художні фільми викликають у них нудьгу. Що зробиш? Закон Чарльза Дарвіна ніхто не відміняв.

Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*
*