Як правильно ставитися до людей

Наприкінці 1980-тих мені ще не було 30 років, і я захоплювалася книжками Авесалома Подводного. І там я прочитала, що краще спочатку думати про людину добре, ніж погано. Краще помилитися у бік кращої думки. От подумаєш ти про людину погане, а вона виявиться насправді доброю. І буде через це у тебе погана карма. Тому я все життя намагалася побачити в людині щось добре. Якщо не бачила, то не допускала думки, що його там немає. Казала собі: “Ти погано шукаєш. Пошукай ще, Там має бути обов’язково щось гарне”. І шукала, шукала, шукала. Аж раптом війна змінила все. Ну, які, скажіть, можуть бути пошуки чогось гарного у тих оце… вибачте на слові, що третій рік поспіль відверто от там на Донеччині та Луганщині, от там у Криму… Ні, Авесалом Боніфатієвіч, ваша доктрина хибна. У людині не завжди є щось хороше. І не варто шукати щось хороше там, де його немає. Не треба себе дурити. І карма тут ні до чого. На людей, речі, події треба дивитися широко відкритими правдивими очима. І ставитися до них так, як вони на те заслуговують.