Натягнуті стосунки

Я закохуюся у людей із першого погляду. Або ніколи. Я завжди виступаю ініціатором стосунків. Ну, наприклад, можу підійти на зупинці автобуса і сказати: “Я бачила тебе в університеті. Ти неймовірна. Можна я впаду тобі на хвіст?” Можна, звісно. Довіри тоненька нитка протягується між нами. І ось ми вже не можемо наговоритися одне з одним. Ми практично нерозлучні. Та обов’язково в якусь мить хтось із нас зробить щось таке, що та нитка, тоненька ниточка довіри, натягнеться і забринить. Але я ніколи не послаблюю натяжіння, ні при яких умовах. Бо не бачу в тому сенсу. Якщо ми зустрілися, коли йшли одним шляхом, то натягнута ниточка довіри лише пришвидшить ходу. А якщо тобі в інший бік, то нехай собі порветься – немає нічого на землі постійного. В моєму житті є кілька людей, які десятки років зі мною у натягнутих стосунках: то я біжу за ними, то вони – за мною. Я вважаю, що натягнуті стосунки – це єдиний спосіб знати, чи можемо ми довіряти одне одному. Без цього натяжіння стосунків як таких немає, а є лише формальна видимість партнерства, дружби, близькості, пустий символ, за яким немає змісту.