Замітки на теми принципів планет
У 2004 російський історик Євген Понасенков опублікував монографію про війну 1812 року. У 2012 році Євген Понасенков на телебаченні прочитав серію лекцій про війну 2012 року. Загалом в Інтернеті дуже багато відео, де можна послухати Євгена Понасенкова не лише про війну 2012, а і про інші історичні події. Чому саме Понасенков? Логіка, чесність, точність у […]
Можуть.
У совку була жорстка соціальна ієрархія. Моя баба Таня, яка мала три класи освіти церковної школи і жила в селі, була дуже незадоволена тим, що її син, мій тато, вирішив одружитися з міською дівчиною “Знайся кінь з конем, а віл з волом”, – казала вона. А мій дід і мій дядько, вітчим мами та її […]
Чому насправді не виходить “дружити” з людьми із протилежних таборів? Часто людям здається, що можна водночас дружити, підтримувати близькі сутнісні стосунки з людьми, які між собою є ворогами. Людям здається, що можна просто не зводити цих людей між собою: з одним поспілкувався сьогодні, з другим – завтра. Головне, щоб вони не зійшлися на одній площі […]
У 1982, коли я була студенткою, вивчали ми таку дисципліну – “Педагогіка”. Мені, як людині, яка в дитинстві захоплювалася “Респулікою ШКІД” Льоні Пантелеєва, вся ця радянська хрень про виховання справжньої людини була дико огидна. Але я зі співчуттям та повагою ставилася до викладачки Кіми Митрофанівни. І намагалася не засмучувати її зневагою її предмета.
Мене завжди одягали мама і бабуся. Восени у 6-му класі збираюся на прогулянку. За звичкою питаю: “Що мені одягти?” Обидві в один голос: “Ти вже доросла. Обери у шафі щось сама”. У шафі все було гарне і якісне. Обрала. Йду показатися. Мама і бабуся пили на кухні чай. Заходжу тріумфатором. Вони так і закляли з […]
Всі знають про архетип Невдахи. Один і той самий сюжет: раптово відкривається нова можливість. Купа подарунків, авансів, протекція, розкішні пропозиції. Натхнення, піднесення, оптимізм. Покровителі і меценати. Навіть не спонсори, ні. А саме меценати – незаслужене везіння. Долучення до більш високого соціального шару. І за деякий час все якось саме по собі заглухло. Наче нічого того […]
Рік тому помилилася у розмірі – купила чоловікові в Інтернеті футболки. Каже, нічого, нехай полежать. Полежали рік. Виявляється, чоловік підкачався. Тепер носить. Так от. Це я про афоризм “Наші помилки потрібні світові”.
Не варто з минулого тягти у сьогодення все підряд. Там купа всякого сміття. Наукові дослідження щось підтверджують, а щось відкидають як неправомірне. Викидайте на смітник все, що не відповідає вимогам часу та не є витвором мистецтва. Шкода? Звісно, шкода. То ж колись було таким важливим, гарним. Не знадобилося. Не знадобиться завтра. Вперед!
Дуже зручно мати якісну життєву позицію з дитинства. Вона тверда і непохитна. І ти ніколи не програєш, бо вона завжди підтверджується життям. От якось скільки себе пам’ятаю, ненавиділа ніякого приниження. Протестувала проти будь-якої халяви. Якщо щось отримувала від друзів на шару, намагалася компенсувати їм більше, ніж вони дали. Не просила для себе ніяких пільг.