Прості люди

«Ми люди прості – в університетах не навчалися!» Прості люди надають значення лише тим речам, які можна з’їсти: “Мову, віру, армію на хліб не намастиш”. Вони мають поганий художній смак: їх розважають лише скабрезні анекдоти. Вони не розрізняють понять: “Какая разнитца, лишь би дорогі билі і свет гарел”. Вони мають пам’ять акваріумної рибки: не знають, якого вони роду, племені, історія їх не цікавить. Не здатні критично мислити: вірять всім, хто обіцяє безкоштовні ніщтяки і задоволення. Вони некомпетентні: нічого ні в чому не тямлять і вважають, що їхня власна думка така ж цінна, як думка вченого. Вони не здатні робити свідомий вибір “або- або” і нести за це відповідальність: їм важко визначитися навіть із вибором сорочки в смужку або в клітинку, тому на виборах Президента вони голосують за того, хто приємнішим виглядає по телевізору. Вони не бачать зв’язку між власними поглядами, цінностями, вчинками, з одного боку, і подіями, які з ними трапляються: “Я спізнився на роботу, бо не знав, як алкоголь діє на організм”. У них немає часу на стратегічне планування, бо вони живуть на рівні свідомості дворічної дитини: “Зараз я хочу їсти, а потім хочу спати зі своєю дружиною, а потім хочу дати в пику перехожому, бо він якийсь не такий”. Вони вважають, що всі їхні негаразди викликані лише тим, що “непрості люди” псують їм життя лише тому, що не хочуть бути “простими людьми”: “Це все свинарчуки”, “Це все соросята”, “А що твій Порошенко зробив хорошого для простих людей?”