Зустрічаю людей, що прямим текстом агітують за капітуляцію України перед московитом-агресором. Ці люди щиро вірять, що після капітуляції у них життя сильно покращає. Це не результат пропаганди, як може здаватися. Це справжнісінький стокгольмський синдром. Людина настільки перелякана війною, що стає з переляку на бік ворога. Так психіка захищається від почуттів, з якими не може справитися. Люди просто бояться.
Зараз дуже багато людей серед цивільних, що перебувають у стані хронічного стресу через страх перед бойовими діями. Багатьом здається, що Україна має капітулювати перед РФ – і одразу ж настане добробут і процвітання. Це фантазія, викликана постравматичним синдромом: цивільна людина бачить новини з фронту, зустрічає на вулиці військових у формі, бачить скалічених людей, бачить переселенців. Всі ці речі травмують людину. Якщо не усвідомлювати свого стану і не звертатися по допомогу до лікаря, можна наробити дурниць. Треба повернути собі тверезий стан свідомості і прийде розуміння: РФ напали на нас не для того, щоб дати українцям можливість процвітати після капітуляції, а для того, щоб знищити українців фізично (переселення до Сибіру, відправка служити в армії РФ в Сирії), перетворити на рабів, заселитися в їхні домівки, віджати їхній бізнес. Все це знання лежить на поверхні. Але людина з постравматичним синдромом у стані стресу не сприймає реальності адекватно, вірить лише своїм фантазіям. Це нормально, така природа людської психіки. Для допомоги існують лікарі.
Не можна, щоб люди з постравматичним синдромом голосували з переляку за капітуляцію перед ворогом. Тож, будь ласка, усвідомлюйте свій стан. Говоріть про свої почуття. Зверніться по допомогу до психотерапевта.
Людина у стані хронічного стресу постійно пише у соцмережі свій потік свідомості, з якого видно, що вона перебуває у відчаї, зневірі, жаху, безпорадності. В такий спосіб людина намагається позбутися тривожності. Але це неефективний спосіб і нечесний. Чому нечесний? Бо людина йде до соцмережі розвантажити свою психіку – і заражує своїм станом інших. Натомість людині потрібно звернутися за психологічною допомогою до фахівців: до свого сімейного лікаря, він дасть направлення, порадить, до кого звернутися.
Коментарів немає