Часто доводиться чути таке зауваження під час дискусії: “От що ви навколо себе бачите, то те саме у вас всередині”. Це, так би мовити, народне пояснення поняття “психологічної проекції”. Психологічна проекція (від лат. projectio — кидання вперед) — це коли людина приписує іншим власні думки, почуття, мотиви, якості характеру тощо, які сама в собі не усвідомлює, але оцінює як негативні явища, засуджує в інших і прагне виправити інших. Але не кожне критичне судження є психологічною проекцією. І не кожній людині властиво проектувати власні неусвідомлені якості на інших. Наприклад, коли лікар досліджує пацієнта і ставить діагноз, то діагноз не буде психологічною проекцією хвороби лікаря на пацієнта – це просто діагноз. Іншими словами, якщо лікар бачить, що людина хворіє на коросту, це не означає, що короста діагностується і в лікаря. Або, наприклад, коли лінгвіст робить аналіз літературного твору і узагальнює щодо ідеї твору, це не означає, що лінгвіст сам є носієм цієї ж ідеї. Тобто, коли я кажу, що ідея вірша О.С. Пушкіна “БОРОДИНСКАЯ ГОДОВЩИНА” – довести європейцям, що підкорена російським царатом Польща не має шансів відвоювати власну незалежність, це не значить, що я є носієм цієї ідеї.
Olha Zasteba: – О, сюди окремим пуктом записала прихильників психосоматики, які бачать її в усьому.
Ольга Іванець: – Олю, отв цьому випадку саме і варто говорити про факт психологічної проекції: ті, хто проектує на інших власні недоліки, обвинувачують у проектуванні своїх опонентів. Ті, хто страждає від розладів особистості, не усвідомлюючи цього, бачать у всіх проявах інших психосоматику.
Olha Zasteba: – Згодна, але це лише ті, що іншим кажуть про психосоматику.
Окремо ті, що мають,наприклад, онкологію, але замість лікуватися, обирають порпатися у закутках своєї психіки, шукаючи те, що начебто спричинило хворобу і втрачаючи час без лікування.
Коментарів немає