Моя бабуся, мамина мама, жила у власній квартирі. Але кожного ранку о 7 вона приходила до нас, а поверталася додому ввечері, о 21. Бабуся взяла на себе функцію економки, гувернантки, няні, годувальниці, прибиральниці, куховарки, щоб мама могла зосередитися на кар’єрі.
І щоб дівчатка зростали так, як мають зростати дівчатка у пристойних родинах за відсутності влади більшовиків. Бабуся не дозволяла нам із сестрою жодної хатньої роботи: “Иди лучше книжку почитай”, “Иди лучше поиграй на фортепиано”, “Иди лучше в парке погуляй”. Ми завжди були ситі, гарно вбрані, доглянуті. Я була розніженою, вибагливою, замріяною, вередливою. Підлога завжди була щойно вимита. А на моєму письмовому столі кожного дня з ранньої весни до пізньої осені стояв гарний букет свіжих квітів. У неділю бабуся не приходила до нас – вихідний: мамуся вдома, а батько рано вранці завжди їхав до лікарні до своїх хворих, повертався десь о 10. І потім ми розважалися: зазвичай їхали з батьками “на природу”. О 8 і у 20 мамуся телефонувала бабусі: ні про що, лише щоби почути її голос.
Майже 30 років практики астрологічних консультацій підтвердили моє припущення: все життя ми прагнемо повернутися до свого ідеального батьківського дому, де були щасливими в дитинстві. Ми підсвідомо ретельно зберігаємо свої дитячі звички, що забезпечували нам емоційний затишок та відчуття безпеки, захищеності. Ми почуваємося затишно і захищено, коли наша доросла робота, зайнятість, активність є продовженням того заняття, що приносило нам відчуття комфорту та безпеки у дитинстві. Згадайте, чим ви любили займатися в дитинстві, яким заняттям присвячували більшість свого часу, від чого ніколи не втомлювалися, що робило вас вдоволеними. Ваші сьогоднішні заняття схожі на улюблені заняття вашого дитинства? Якщо так, то вам вдається вдовольняти свою глибинну потребу у комфорті та безпеці. Якщо ні, то знайте: ваша постійна стурбованість, тривожність, роздратування, різки перепади настрою, погане здоров’я – все це є наслідком, перш за все, невдоволеної глибинної потреби. Що робити? Згадати своє дитинство. Згадати заняття, що приносило вам вдоволення, розслаблення. Що ви можете зараз зробити, щоб повернути собі можливість робити те, що вас приваблює? Так зробіть це!
Кожного ранку я телефоную мамусі. Ні про що – лишень щоби почути її голос. Щоб заспокоїтись: живі, здорові, хвала Розуму.
– Доброе утро! И как вы спали?
– Ты знаешь, хорошо! А потом папа взял лопату и испортил всю красоту во дворе.
За вікном казковий січневий ранок. Все в снігу! Така краса! Затишно, як у дитинстві.
Коментарів немає