Чи ранок розумніший за вечір?

У дитинстві та в юності я дуже любила робити уроки, писати (вести щоденника) і читати вночі. Вранці мене дуже важко було розбудити до школи. А в інституті практично всі пари, що були першими, я пропускала. Вдень я вешталася містом, зустрічалася з друзями, читала художні книжки, а справжню ментальну творчість залишала на ніч. Так було і коли народилися діти – конспекти з астрології були писані вночі. У 2002 я поступила онлайн до Школи Подводного. На виконання завдання відводилося 2 тижні, треба було встигнути вкластися у цей термін. Теоретичний матеріал, 10 практичних завдань по 5-10 вправ. Мозок закипав. Часу критично не вистачало. Я звикла працювати вночі, але тепер доводилося працювати і вранці, і вдень, і ввечері. Перед тим, як відправити виконане завдання на перевірку, я його перечитувала. І що я помітила? Тексти, написані мною вночі, під час написання здавалися мені неперевершеними: яскраві художні образи, дотепні афоризми, нетривіальні порівняння, гармонійна структура. Але коли я перечитувала їх вдень, я бачила, що художні образи шаблонні, афоризми пласкі, порівняння кострубаті, а структура тексту хаотична. Згадала, як часто вранці виявляла, що зв’язана вночі частина светра має купу порушень у схемі візерунку. Або пошита вночі сукня має лівий рукав замість правого. Саме у 2002 я вирішила, що більше не працюватиму вночі. Висока якість нічної роботи – це ілюзія, жарти мозку.