Із 2003 року запалюю свічку на підвіконні в останні дні листопада. Запалюю, коли ще світло на вулиці. Але в ці дні темніє рано. Вдивляюся у вікна сусідніх будинків. Багато свічок у вікнах.
Вихідні. І я відпочиватиму, розважатимуся: ні спорту, ні роботи. Відпочинок. Сьогодні поїду до батьків. Ранок. Як завжди, на перший сніданок вівсянка з волоськими горіхами, сушеною журавлиною, родзинками, яблуком, бананом і льняним насінням. Йду умиватися. Вичавлюю у ванній на свою вишукану м’яку зубну щітку особливу пасту для своїх примхливих вразливих зубів, а у голові думка: Голодомор – це коли немає місця в житті ні догляду за зубами, за волоссям, за шкірою, ні спортзалу, ні теплого душу, ні милування природою, ні гарних книжок, ні розваг із домашнім улюбленцем, ді радощів із дітьми, ні кохання. Нічого немає, бо немає життя. Я не думаю про Голодомор кожного дня, але я думаю про нього часто. Я часто думаю про своїх батьків – я дуже люблю їх. Вони мої кумири. А тато – це завжди його філософські відступи, його міркування на тему історії, його розповіді про особисто пережите. “…І мамина сестра, що вийшла заміж за комуніста, переказала мамі його слова. А він попередив: “Голод буде. Скажи Тані, щоб втікали до Харкова. Там врятуються”. Мама з батьком тоді переїхали з села до Харкова. А коли потім повернулися, то нікого там живих вже не було. Ну, а я вже народився після голоду. Але я пам’ятаю ще голод 47 року, мені вже дев’ять років було, то я пам’ятаю. Досі сниться, як втікаю полем із колосками, а за мною на коні женеться калмик… Бабуся Таня все життя писала мені листи. Вона неграмотна була, три класи церковної школи. Але писала раз на тиждень все життя. У кожному листі розповідь про когось із селян. Прізвища, якого року народження, ким був, що робив, як вмер. Казала: “Вітя, це щоб пам’ятати”. Ну, ти ж знаєш ті листи”. …Зараз я піду вдруге снідати. У мене ж швидкий метаболізм, я маю якісно харчуватися кожні 3 години. Зараз у мене нешліфований варений рис, смажені печериці, брюссельський паштет, блакитний сир, литовські грінки, масло, протерті із цукром чорниці, мелена кава із молоком. Спорт і розумова робота вимагають збалансованого харчування. Я маю добре їсти. Слава Богу, ми живі.
Коментарів немає